Географія занадто важлива, щоб залишати її географам (Geography is too important to be left to geographers)” – вислів географа зі США Д.Харві
D.Harvey, 2001
D.Harvey, 2001
Географія —
одна з найдавніших наук зародилася у країнах Сходу і на початку мала описовий
характер. Перші наукові основи географії були закладені в еллінську епоху.
Перші спроби наукових пояснень природи географічних явищ відомі з праць Геродота (5 ст. до н. е.), Арістотеля (4
ст. до н. е.), Птолемея (2 ст. н. е.) та ін. Першою людиною, що використала термін «географія»,
був Ератосфен (276—194
до н. е.).
Географічні
знання нагромаджувалися з відкриттям нових земель, розвитком торгівлі, воєнними
походами, мореплавством тощо. Географічні уявлення і поняття за часів
феодалізму виходили з біблійних догм. За часів Київської Русі важливі
географічні відомості про Східну Європу були зібрані у літописах (зокрема
у «Повісті
минулих літ» тощо). У період XV—XVII
століть в результаті великих географічних відкриттів, здійснених європейськими
мандрівниками і мореплавцями, було встановлено контури майже всіх материків,
досліджено більшу частину земної поверхні, одержано багато відомостей про
раніше невідомі країни.
uk.
wikipedia.org
Основне завдання сучасної географії полягає у вивченні законів і закономірностей розміщення та взаємодії компонентів географічного середовища та їхніх поєднань на різних рівнях. Складність об'єкта дослідження і широта предметної області зумовили диференціацію єдиної географії на низку спеціалізованих (галузевих) наукових дисциплін, які утворюють систему географічних наук. Водночас окремі дослідники намагалися поєднувати суспільні процеси з компонентами географічного середовища. У такий спосіб починали зароджуватися нові напрямки географічних досліджень, які, починаючи з XX століття, набули сучасних рис.
